Закон України «Про поховання та похоронну справу»

Із змінами та доповненнями, внесеними Законами України:

• від 16 грудня 2004 року № 2246-IV
• від 8 лютого 2006 року № 3410-IV
• від 15 січня 2009 року № 880-VI
• від 19 березня 2009 року № 1166-VI
• від 14 квітня 2009 року № 1254-VI

Цей Закон визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Поняття поховання

Поховання — діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб’єктів господарювання, спрямована на:

• забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі — тіла)
• забезпечення права громадян на поховання їх тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є
• створення та експлуатацію об’єктів, призначених для поховання, утримання та зберігання місць поховань
• організацію та проведення поховань померлих та/або загиблих (далі — померлих)
• надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуального призначення

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті

Бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, засвідченій у встановленому законодавством порядку.

Місце поховання

Кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих.

Місце почесного поховання

Спеціально відведена земельна ділянка на території кладовища або за його межами, призначена для організації почесних поховань.

Могила

Місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де поховано труну з тілом померлого або урну з прахом.

Надгробні споруди

Пам’ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам’ять про померлих.

Наруга над могилою, іншим місцем поховання

(статтю 2 доповнено новим абзацом сьомим згідно із Законом України від 19.03.2009 р. № 1166-VI)

Включає:

1. Самовільне нанесення написів, малюнків, символів або інших зображень на кладовищенські споруди, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, надгробні споруди, склепи, урни з прахом, могили або інші місця поховання. (статтю 2 доповнено новим абзацом восьмим згідно із Законом України від 19.03.2009 р. № 1166-VI)
2. Самовільне пошкодження, розкопування, руйнування або інший спосіб знищення кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, надгробних споруд, огорож, склепів, урн з прахом, могил або інших місць поховання. (статтю 2 доповнено новим абзацом дев’ятим згідно із Законом України від 19.03.2009 р. № 1166-VI)
3. Використання в цілях, не передбачених чинним законодавством, або самовільне використання кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, надмогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил або інших місць поховання, або вчинення інших дій, що мають на меті зневажити сімейну або суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів і традицій у цій сфері. (статтю 2 доповнено новим абзацом десятим згідно із Законом України від 19.03.2009 р. № 1166-VI)

Наруга над тілом (останками, прахом) померлого

Вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого, самовільне зняття одягу з тіла (останків, праху) померлого, переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними або іншими, не передбаченими чинним законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мають на меті зневажити сімейну або суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образ рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів і традицій у цій сфері.

(статтю 2 доповнено новим абзацом одинадцятим згідно із Законом України від 19.03.2009 р. № 1166-VI, у зв’язку з цим абзаци сьомий — шістнадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим — двадцять першим)

Склеп

Підземна або заглиблена в землю капітальна споруда, призначена для поховання, в межах місця поховання, відведеного у встановленому порядку.

Урна з прахом

Ємність, призначена для зберігання праху померлого.

Кладовище

Відведена у встановленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або збудованими крематоріями, колумбаріями або іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.

Колумбарій

Сховище для урн із прахом померлих.

Колумбарні ніші

Спеціально обладнані місця на колумбарії для поховання урн із прахом померлих, що облаштовуються в кам’яних стінах або на підготовлених ландшафтних ділянках.

Крематорій

Спеціальна інженерна споруда з обладнанням, призначеним для спалювання трун із тілами померлих.

Поховання померлого

Комплекс заходів та обрядових дій, що здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечать законодавству.

Предмети ритуального призначення

Вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Користувач місця поховання (місця сімейного поховання)

Особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (сімейного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого та свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Ритуальні послуги

Послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Стаття 3. Правові засади діяльності в галузі поховання

Правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж передбачені законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 4. Основні принципи діяльності в галузі поховання

Діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах:

1. Гарантування державою належного поховання померлих — держава забезпечує право кожного громадянина на гідне поховання
2. Гідне ставлення до тіла померлого — забезпечення поваги до тілесних останків
3. Поховання у встановленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою за життя, а за його відсутності — з урахуванням побажань родичів
4. Створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак
5. Запобігання випадкам непоховання померлих — контроль за дотриманням вимог щодо поховання
6. Компенсація державою витрат, пов’язаних із похованням померлих, згідно із законом
7. Безоплатне виділення місця для поховання померлих (їх останків) або урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії)
8. Конфіденційність інформації про померлого — захист персональних даних
9. Забезпечення збереження місць поховань — охорона та утримання

Стаття 5. Державні стандарти та інші нормативні документи в галузі поховання

Державні стандарти та інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров’я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.

Державні стандарти та інші нормативні документи в галузі поховання включають:

• обов’язкові містобудівні, екологічні вимоги та санітарно-гігієнічні норми щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань
• технічні умови для виготовлення предметів ритуального призначення
• необхідний мінімальний перелік вимог про порядок організації поховання померлих та ритуального обслуговування населення
• єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуального призначення

Розроблення та прийняття державних стандартів у галузі поховання здійснюється в порядку, встановленому законом.

З метою врахування обрядових звичаїв, сприяння розвитку етичних правил у галузі поховання можуть запроваджуватися кодекси професійної етики.

Стаття 6. Право громадян на поховання їх тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті

Усі громадяни мають право на поховання їх тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті.

Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене в:

• згоді або незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину
• згоді або незгоді на вилучення органів та/або тканин тіла
• побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поряд із певними раніше померлими або бути підданим кремації
• дорученні виконати своє волевиявлення певній особі
• іншому дорученні, що не суперечить законодавству

Контроль за виконанням волевиявлення громадян про належне ставлення до їх тіла після смерті в частині щодо згоди на проведення патолого-анатомічного розтину, на вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень.

Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їх тіла після смерті в частині щодо кремації тіла, поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону.

Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе.

У разі якщо відсутнє волевиявлення померлого, вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється з дозволу чоловіка, дружини, близьких родичів (батьків, дітей, сестри, брата, діда, баби, онуків), іншої особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого і має відповідне свідоцтво про смерть.

Стаття 7. Гарантії конфіденційності інформації про померлого

Держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію».

Розділ II. Організація поховання та похоронна справа

Стаття 8. Організація діяльності в галузі поховання

Організація діяльності з поховання померлих здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України

У межах своєї компетенції:

1. Реалізує державну політику в галузі поховання в порядку, встановленому законом, та здійснює контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, а також суб’єктів господарювання у зазначеній сфері
2. Затверджує необхідний мінімальний перелік вимог про порядок організації поховання та ритуального обслуговування населення
3. Затверджує типове положення про ритуальну службу
4. Встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань
5. Встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також форму книги реєстрації поховань та перепоховань
6. Здійснює інші повноваження, передбачені законом

Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі поховання встановлюються законом.

Повноваження місцевих державних адміністрацій

У межах, визначених Конституцією та законами України:

• здійснюють на відповідних територіях державний контроль за дотриманням санітарних правил, архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, а також правил благоустрою
• вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання
• здійснюють інші повноваження, передбачені законом

Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів

У межах своєї компетенції:

1. Вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання
2. Забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання
3. Створюють ритуальні служби
4. Вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом
5. Здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів у частині надання суб’єктами ритуальних послуг та реалізації ними предметів ритуального призначення
6. Здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами

Для організації (утворення), будівництва, утримання та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

З метою оперативного забезпечення населення інформацією про суб’єктів господарювання, що надають ритуальні послуги та виготовляють предмети ритуального призначення, органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані госпрозрахункові інформаційні служби. Порядок діяльності таких служб визначається органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Стаття 9. Ритуальні служби

Ритуальні служби — спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих та надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуального призначення, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуального призначення, виготовляти предмети ритуального призначення. Тарифи на оплату таких послуг та предметів ритуального призначення встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Стаття 10. Надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуального призначення

Надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб’єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку та межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуального призначення здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

Надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуального призначення здійснюється з дотриманням вимог державних стандартів, інших норм і правил, встановлених законодавством.

Стаття 11. Поховання померлого

Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконавця волевиявлення або в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновлювачами), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов’язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, у встановленому законодавством порядку в день звернення видаються:

• лікарське свідоцтво про смерть — закладом охорони здоров’я
• свідоцтво про смерть та довідка про смерть — відділом реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою або дипломатичним представництвом України

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, іншій юридичній або фізичній особі.

У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, засвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи або дипломатичного представництва України.

У разі смерті самотнього громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні, на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, засвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Надання ритуальних послуг

Особа, яка зобов’язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно зі статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби щодо укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право обирати виконавців послуг серед суб’єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, що визначаються необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Суб’єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов’язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуального призначення, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуального призначення затверджує спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Вартість послуг та предметів ритуального призначення визначається за принципами:

• доступності для кожного громадянина та рівності правових гарантій
• визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни
• відповідальності виконавчих органів сільських, селищних і міських рад та органів виконавчої влади за встановлені ними ціни
• відкритості, доступності та прозорості структури ціни
• оплати лише тих послуг, які відповідають державним стандартам та нормативним документам

Необхідний мінімальний перелік вимог про порядок організації поховання та ритуального обслуговування населення затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Стаття 13. Допомога на поховання

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.

Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

(стаття 13 у редакції Закону України від 16.12.2004 р. № 2246-IV)

Стаття 14. Безоплатне поховання

Безоплатно для виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, здійснюється поховання:

а) З військовими почестями померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною:

• Героїв Радянського Союзу
• повних кавалерів ордена Слави
• осіб, нагороджених чотирма і більше медалями «За відвагу»
• Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років

б) Осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною:

• Героїв Соціалістичної Праці
• Героїв України
• повних кавалерів ордена Трудової Слави

в) Учасників бойових дій

(пункт «в» частини першої статті 14 у редакції Закону України від 15.01.2009 р. № 880-VI)

г) Інвалідів війни

(частину першу статті 14 доповнено пунктом «г» згідно із Законом України від 08.02.2006 р. № 3410-IV)

На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.

Витрати на поховання померлих, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону.

Витрати на поховання осіб, зазначених у пунктах «а» та «б» частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому законом.

Витрати на поховання померлих, передбачених пунктом «в» частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Стаття 15. Поховання померлих військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України та осіб начальницького складу податкової міліції

(назва статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.04.2009 р. № 1254-VI)

Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім’ям, батькам або іншим особам, які зобов’язалися поховати померлих військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, осіб начальницького складу податкової міліції, померлих (загиблих) під час проходження служби (виконання службових обов’язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

(стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.04.2009 р. № 1254-VI)

Стаття 16. Поховання померлих самотніх громадян

Поховання померлих самотніх громадян, осіб без визначеного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Стаття 17. Поховання померлих, які проживали в установах різних типів

Поховання померлих, які проживали в будинках-інтернатах для осіб похилого віку та інвалідів, геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни та праці, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Стаття 18. Поховання померлих осіб, які відбували покарання в установах виконання покарань або в слідчих ізоляторах

Поховання осіб, померлих під час відбування покарання в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах, та осіб, узятих під варту, померлих під час їх тримання в слідчих ізоляторах, здійснюється згідно з цим Законом за рахунок коштів установи, в якій перебував померлий, або за рахунок коштів виконавця волевиявлення померлого чи особи, яка зобов’язалася поховати померлого, за бажанням цих осіб у встановленому порядку.

(стаття 18 у редакції Закону України від 14.04.2009 р. № 1254-VI)

Стаття 19. Поховання інфікованого тіла

Поховання померлих осіб, які померли внаслідок зараження особливо небезпечною інфекцією, здійснюється згідно із санітарним законодавством України.

Стаття 20. Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства

Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства здійснюється в порядку, встановленому цим Законом для громадян України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Стаття 21. Перепоховання останків померлих

Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на перепоховання останків на іншому кладовищі.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.

Перепоховання останків померлих, воїнів із братських та одиночних могил здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років».

При перепохованні останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради.

Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання.

Стаття 22. Переміщення тіл померлих через державний кордон України

Переміщення тіл померлих через державний кордон України (у тому числі переміщення через територію України транзитом) здійснюється за умови пред’явлення митному органу особою, яка переміщує (супроводжує) тіло померлого, таких документів:

1. Свідоцтва про смерть або іншого документа, що засвідчує факт смерті, виданого компетентним органом
2. Довідки про те, що в тілі та труні (урні) немає вкладень, переміщення яких через державний кордон України заборонено Таку довідку видає судово-медичний експерт у присутності посадової особи відповідного митного органу — при вивезенні труни (урни) за кордон — або відповідний компетентний орган іноземної держави з легалізацією такої довідки консульською або дипломатичною установою України за кордоном — у разі ввезення труни (урни) на територію України

Тіло померлого повинно поміщатися в металеву герметичну труну (урну), яка опечатується посадовими особами, зазначеними в абзаці третьому частини першої цієї статті.

Розкриття труни (урни) можливе у виняткових випадках за наявності достовірної інформації про вкладення, переміщення яких через державний кордон України заборонено. Розкриття здійснюється в спеціальному приміщенні закладу охорони здоров’я України у присутності посадової особи митного органу та особи, яка супроводжує труну (урну), або представника підприємства, що здійснює перевезення, а також інших осіб у випадках, передбачених законом, із дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства України.

Розділ III. Організація місць поховань

Стаття 23. Місце поховання

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу у встановленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншою містобудівною документацією з дотриманням обов’язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною або релігійною ознакою.

Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки за межами території місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки та кургани Слави.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені лише за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у разі постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища у разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях сімейного поховання або шляхом підпоховання за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

Стаття 24. Місця невідомих поховань

Про виявлені місця невідомих поховань негайно повідомляються відповідні правоохоронні органи. У разі відсутності складу злочину виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку відповідними виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством.

У період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують охорону їх територій.

На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно з цим Законом.

Місця невідомих поховань, віднесені у встановленому законодавством порядку до об’єктів культурної спадщини, беруть на державний облік та утримують органи охорони культурної спадщини.

Стаття 25. Могили

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

За бажанням одного з родичів, визначених у частині п’ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох або більше померлих безоплатно виділяється місце для сімейного поховання.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця сімейного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності — виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики.

Це свідоцтво дає право його пред’явнику на:

• встановлення надгробних споруд у межах могили (сімейного поховання)
• вирішення питання про проведення підпоховання
• вчинення інших дій, пов’язаних із використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству

На могилах (місцях сімейного поховання) можуть встановлюватися надгробні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (сімейного поховання). Встановлені надгробні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (у разі його відсутності — виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку надгробних споруд, форму якої затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення надмогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця сімейного поховання).

Стаття 26. Види поховань померлих

Поховання померлих може здійснюватися шляхом:

1. Закопування в могилі труни з тілом померлого
2. Спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі або розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого
3. Розвіювання праху померлого

З урахуванням етнічних, релігійних або культурних традицій поховання померлих може здійснюватися іншим способом.

Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.

Стаття 27. Реєстрація поховань померлих

Кожне поховання та перепоховання померлих реєструється спеціалізованим комунальним підприємством (у разі його відсутності — виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі реєстрації поховань померлих, форма якої встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

При ліквідації кладовища книга реєстрації поховань померлих передається на зберігання до архіву органу місцевого самоврядування.

Стаття 28. Право власності на земельну ділянку, де розташоване місце поховання, а також на об’єкти, розташовані на місці поховання